Побудова відносин між владою і громадянином

Поняття та ознаки публічних правовідносин

Передусім слід зазначити, що поняття «публічний» (від лат. publicus-суспільний, народний) слід розуміти як «відкритий», «гласний», «суспільний». А отже, можемо констатувати, що публічні правовідносини – це відносини, які, виникнувши, поширюються або можуть поширюватися на суспільство в цілому або на його значну частину і через це мають загальнозначущий, загальносуспільний характер.[1] Сфера публічних правовідносин є багатогранною, однак характерною її рисою слід вважати досягнення загальносоціальних цілей[2] . Ураховуючи, що завданням науки є розробка та вироблення таких інноваційних моделей, які дають суспільству змогу підвищити ефективність діяльності, публічні правовідносини піддаються детальному аналізу вченими-юристами.

Базовими ознаками публічно-правових відносин визначено такі:[3]

· по-перше, публічна владність, яка означає, що суб’єкти, вступаючи до публічно-правових відносин, мають на меті: реалізувати надані їм законодавством публічно-владні повноваження; забезпечити виконання рішень, які були прийнято в результаті здійснення публічно-владних повноважень; забезпечити можливість функціонування органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; реалізувати безпосереднє право на участь в управлінні державними або місцевими справами, у тому числі через форми безпосередньої демократії (наприклад, вибори).

· по-друге, специфічне суб’єктивно-цільове навантаження, яке передбачає, що головними цілями вступу суб’єктів права до публічно-правових відносин є: сприяння забезпеченню та безпосередня участь у реалізації безпосереднього і представницького народовладдя; упорядкування діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; створення юридичних передумов дотримання та захисту прав і свобод суб’єктів даних відносин; забезпечення взаємодії органів публічної влади з урахуванням принципу поділу влади; сприяння забезпеченню захисту конституційного ладу і режиму законності у сферах державного управління та місцевого самоврядування; вирішення публічно-правових спорів.

Делікти в публічно-правових відносинах

Модель публічно-правових відносин, що базується на певних аксіомах побудови відносин між владою та громадянами, при виникненні делікту виглядає таким чином:

· кожен громадянин у разі вчинення протиправного діяння (правопорушення, делікту), яке не має великої суспільної небезпеки, а отже, не підпадає під кримінальну відповідальність, несе публічну відповідальність, незалежно від своєї соціальної належності або посади;

· проступок (публічний проступок) – це винна, умисна дія, бездіяльність особи (громадянина), яка суперечить установленим нормам публічної поведінки і призводить до негативних моральних та (або) матеріальних наслідків. Публічні проступки поділяються на групи (види) за горизонтальним принципом відповідно до сфери, в якій вони вчиняються;

· публічна відповідальність (відповідальність за проступок) – відповідальність особи (громадянина) за вчинення проступку, що накладається уповноваженим органом (посадовою особою) з метою приведення виявлених недоліків (порушень) до відповідного (визначеного в законодавстві) стану. Норми, які регулюють відповідальність за проступки в різних сферах життя суспільства, мають міститись у відповідних базових кодексах.

Поняття адміністративно-правових відносин

Адміністративно-правовими відносинами є врегульовані нормою адміністративного права суспільні відносини управлінського характеру, у яких сторони виступають носіями взаємних юридичних обов’язків і прав, встановлених і забезпечених зазначеною нормою. Як і в усіх інших правовідносинах, в адміністративно-правових відносинах одна зі сторін має право вимагати від іншої сторони поведінки, передбаченого адміністративною нормою. Підставою виникнення, зміни або припинення адміністративно-правових відносин є юридичні факти – дії та події. Під діями розуміють факти, які виникають за волею людей. Вони можуть бути як правомірними, так і неправомірними. Події – це явища, що не залежать від волі людей, але зумовлюють певні правові наслідки. Наприклад, до подій належать стихійні лиха (повені, землетруси, пожежі, епідемії, епізоотії тощо). Отже, адміністративно-правові норми, впливаючи на суспільні відносини у сфері державного управління, надають їм правового змісту. Але самі по собі ці норми безпосередньо конкретних правових відносин не створюють. Вони є основою для їхнього виникнення, тому що в загальній формі передбачають, що ці управлінські відносини за відповідних умов і при наявності відповідних сторін стають адміністративно-правовими. Такі правовідносини виникають безпосередньо в процесі реалізації адміністративно-правової норми. При цьому норма передбачає можливість їх виникнення, визначає обсяг обов’язків і прав їх сторін, а також відповідальність за невиконання юридичних обов’язків або порушення прав однієї зі сторін[4].

З урахуванням викладеного слід додатково наголосити на існуванні таких підходів до визначення вищезазначеного поняття:

· адміністративно-правові відносини – це суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права, суб’єкти яких наділені правами й обов’язками у сфері забезпечення органами виконавчої влади і та органами місцевого самоврядування реалізації й захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також у процесі публічного (державного і самоврядного) управління у сферах соціально-економічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадського порядку[5];

· адміністративно-правові відносини – це результат впливу адміністративно-правових норм на поведінку суб’єктів сфери державного управління, внаслідок якого між ними виникають сталі правові зв’язки державно-владного характеру[6].

· адміністративні процесуальні відносини можна визначити як урегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають у процесі розгляду й вирішення індивідуальних адміністративних справ у публічній сфері[7].

Об’єкт адміністративно-правових відносин

Об’єкт – це те, заради чого виникають правовідносини. Об’єктом адміністративно-правових відносин є діяння (дія чи бездіяльність, поведінка) учасників управлінських правовідносин, за допомогою яких реалізуються обов’язки й права, передбачені для цих правовідносин. Діяння ці різні за своїм характером: вони можуть бути пов’язані зі здійсненням повсякденних завдань управління, з особистими нематеріальними благами (здоров’я, гідність людини), з речами. В останньому випадку, наприклад, об’єктом правовідносин є відповідні дії людей із приводу речей (передача майна з однієї підпорядкованості в іншу на основі розпорядчого акта)[8].

Дії учасників управлінських відносин можуть здійснюватися заради різноманітних правових інтересів. Це можуть бути речі, матеріальні цінності, продукти духовної творчості, особисті нематеріальні блага, а саме: здоров’я, гідність людини, моральність тощо. Так, якщо об’єктом правовідносин є поведінка учасників (наприклад, передача державного майна від одного органу управління іншому), то предметом адміністративних правовідносин будуть об’єкти матеріального характеру, тобто майно, речі. Підставою виникнення, зміни або припинення адміністративно-правових відносин є юридичні факти. Це дії та події.[9]

---

[1] Бевзенко В.М. Публічно-правові відносини: сутність та ознаки / В.М. Бевзенко // Право і безпека. – 2009. – № 1. – С. 6–12.

[2] Общая теория публичных правоотношений : монография / М.Б. Добробаба, Е.Б. Лупарев, Т.В. Мокина. – М. : Юрлитинформ, 2011. – 280 c.

[3] Великий енциклопедичний юридичний словник / [ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученко]. – К. : Юридична думка, 2007. – С. 747–748.

[4] Советское административное право (Общая и особенная части). – М. : Юрид. лит., 1973. – С. 71.

[5] Коломоєць Т.О. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник / Т.О. Коломоєць. – К. : Юрінком Інтер, 2011. – С. 43.

[6] Колпаков В.К. Адміністративне право України : підручник / В.К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – С. 81.

[7] Демський Е.Ф. Адміністративне процесуальне право України : навч. посіб. / Е.Ф. Демський. – К. : Юрінком Iнтер, 2008. – 496 с.

[8] Советское административное право (Общая и особенная части). – М. : Юрид. лит., 1973. – С. 71–72.

[9] <sup>Битяк Ю.П. Адміністративне право України : підручник / Ю.П. Битяк. – К. : Юрінком Інтер, 2005.

Сергій Пєтков</sup>